Софійка Когут

В шелесті калини, 

В шумі хвиль Дніпрових, 

В душах незрадливих 

Виплекана мово.

Горда і ласкава, 

Зраджена й забута, 

Ти чужою стала 

Кобзаревим внукам.

Якже їх назвати? 

Підкажи те слово! 

Ти ж така багата, 

Рідна наша мово!

Та невже забудуть 

Люди спів сопілки 

І навік замовкнуть 

Думи і щедрівки?

Чом не б'ється в грудях 

Більше честь синівська? 

Що з тобою буде, 

Мово українська?